Джованні Бокаччо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Джованні Бокаччо
Giovanni Boccaccio
Портрет Джованні Бокаччо
Дата�народження:	червень або липень 1313
Місце�народження:	Чертальдо або Париж
Дата�смерті:	21 грудня 1375
Місце�смерті:	Чертальдо
Рід діяльності:	письменник
Напрямок:	гуманізм
Magnum opus:	"Декамерон"

Джова́нні Бока́ччо (іт. Giovanni Boccaccio; *червень або липень 1313, Флоренція�— †21 грудня 1375)�— видатний італійський письменник і поет епохи Відродження, друг Франческо Петрарки.

Зміст 1 Біографія 2 Творчість 2.1 Твори народною мовою 2.2 Декамерон 2.3 Латинські твори 2.4 Боккаччо про Данте 3 Твори 4 Українські видання 5 Література 6 Примітки 7 Посилання

[ред.] Біографія

Народився Джованні Бокаччо в 1313 році^[1] в Парижі або Чертальдо. Батько його був флорентійським крамарем, мати – французькою аристократкою, невдовзі після народження Джованні вона померла. Дитинство Бокаччо провів у Флоренції, перші вірші написав у десять років. Навчався крамарсту. У 1327 році крамар, в якого він проходив навчання, направив його до Неаполя.

Відчуваючи відразу до гендлярства, Бокаччо в 1327 році взявся студіювати право, проте після шести років кинув навчання, не завершивши. Завів знайомства серед впливових придворних в Неаполі, зблизився з гуртком гуманістів, що існував при дворі короля Роберта Анжуйського. За непевними свідченнями, в 1336 році був коханцем Марії, доньки короля Неаполя Роберта Анжуйського, одруженої з графом д’Аквіно. Вона стала прообразом Ф’яметти з його перших літературних творів (роман «Філоколо», 1338; поеми «Філострато», 1338; «Тезеїда», 1339).

Біля 1340 року Бокаччо повернувся до батьківського дому, працював у Флоренції як нотар і суддя, відчуваючи певну ностальгію за інтелектуальним життям Неаполя. У гострій політичній боротьбі виявив себе прихильником республіки; брав участь у громадському житті міста. Жив у досить скромних умовах. Брав участь у військових походах: в 1344-1346 роках (Неаполь), 1346 рік (Равенна) та 1348 рік (Форлі). Часом йому довіряють очолити дипломатичні місії. Так в 1350 році він має запросити Петрарку на посаду професора у Флоренцію. Зустріч з Петраркою поклала початок їхньої багаторічної дружби та спільних гуманістичних студій.

У Флоренції Бокаччо написав пасторалі «Амето» (1341) та «Ф'єзоланські німфи» (1344—1345), поему «Любовне видіння» (1342). Роман «Ф'яметта» (1345), в якому Бокаччо прославлє любов і заперечує лицемірну мораль тодішнього суспільства, був кроком на шляху поступового наближення до реалізму. Найвизначніший твір Бокаччо — «Декамерон» (1350—1353) складається зі ста новел. В ньому розкривається реалістична картина тогочасної італійської дійсності. Бокаччо гостросатирично висміював і викривав католицьке духівництво, виступав на захист прав людини та її особистих почуттів.

У 1359 році разом з Петраркою Бокаччо перебуває в Мілані. У 1362 році чернець Джякіно Чіяні з Сієнни навертає його до богомільного життя. 1363 рік Бокаччо проводить у Венеції, знову разом з Петраркою. Потім живе відлюдьком у своєму помісті Чертальдо біля Флоренції, різноманіття вносять лише поодинокі дипломатичні місії: в 1365 році – до папи Урбана V в Авіньйон, в 1367 році – до Риму. В 1368 році знову приїздить до Петрарки, на цей раз в Падую. В 1370-1371 роках перебуває в Неаполі й планує поступити в монастир, але врешті відмовляється від цієї ідеї. Внаслідок хвороби повертається до Флоренції.

Останні роки життя Бокаччо присвятив науковій роботі, писав наукові праці латинською мовою, присвячені античній культурі, яку висвітлив з гуманістичних позицій. У 1373 році взявся за дослідження творчості Данте й виступав з публічими лекціями, присвяченими “Божественній комедії”. Був ініціатором першого повного перекладу Гомера латинською мовою. Останні роки життя провів у своєму помісті Чертальдо, де й помер 21 грудня 1375 року.

[ред.] Творчість

[ред.] Твори народною мовою

До ранніх творів Боккаччо (неаполітанського періоду) відносяться: поеми «Філострато» (бл. 1335 р.), «Тезєїда» (бл. 1339-41 рр.), роман «Філоколо» (бл. 1336-38 рр.), що базуються на сюжетах середньовічних романів. Пізніші твори (Флорентійського періоду): «Ф'єзоланські німфи» (1345 р.), навіяні «Метаморфозами» Овідія, «Амето», і повість «Ф'яметта» (1343 р.). Вершина творчості Боккаччо — «Декамерон».

Італійською мовою їм написані «Тезеїда» («La Teseide», перше видання, Феррара, 1475 р.), перша спроба романтичного епосу в октавах; «Любовна візія» («Amorosa visione»); «Філоколо» («Filocolo»), роман, в якому сюжет запозичений зі старофранцузського роману «Флуар і Бланшфлор»; «Ф'яметта» («L’amorosa Fiammetta», Падуя, 1472), зворушлива історія душевних страждань покинутої Ф'яметти; «Ameto» (Венеція, 1477 р.) — пасторальний роман в прозі й віршах; «Філострато» («Il Filostrato», видання 1480 р.), поема в октавах про історію кохання Троїла і Крессиди; «Il corbaccio про labirinto d’amore» (Флоренція, 1487 р.) — їдкий памфлет про жінок («Корбаччо») (1354—1355 рр., опублікований в 1487 р.).

[ред.] Декамерон

Головним твором Боккаччо, що обезсмертив його ім'я, був його прославлений та ославлений «Декамерон» (10-денні розповіді) — збірка 100 повістей, розказаних товариством з 7 паній і 3 чоловіків, які під час чуми переселилися до села і там гаяли час цими розповідями. «Декамерон» написаний частково в Неаполі, частково у флоренції. Сюжети Боккаччо запозичував або зі старофранцузських фабліо («Fabliaux»), або зі збірки «Cento novelle antiche» (Bologna, nelle case di Gerolamo Benedetti, 1525 р.), а також з сучасних поетові подій. Оповіді написані витонченою, легкою мовою, вражаючим багатством та добором слів та виразів. Усі оповіді дихають життєвою правдою й строкатістю життя. Бокаччо використовував цілий набір схем і прийомів. Він зобразив людей усіх станів, будь-якого віку й характеру, пригоди найрізноманітніші, починаючи від найвеселіших і найкумедніших й закінчуючи найтрагічнішими й найзворушливішими.

«Декамерон» перекладений ледь не всіма мовами світу (класичний український переклад Миколи Лукаша), з нього черпали багато письменників, й чи не найбільше Шекспір. У французькій літературі традиції Бокаччо розвинула Маргарита Наваррська, створивши свій шедевр, близький за стилем й перейнятий гуманістичним духом французької культури й неоплатонізму — "Гептамерон". Говорячи про вплив Бокаччо на європейську літературу, варто згадати й Рабле та його роман "Гаргантюа й Пантагрюель".

[ред.] Латинські твори

Боккаччо — автор ряду історичних і міфологічних творів латинською мовою. Серед них енциклопедична праця «Генеалогія поганських богів» в 15 книгах («De genealogia deorum gentilium», перша редакція близько 1360 р., трактати «Про гори, ліси, джерела, озера, річки, болота і моря» («De montibus, silvis, fontibus, lacubus, fluminibus, stagnis seu paludibus et de nominibus maris», початий близько 1355—1357 рр.); 9 книг «Про нещастя знаменитих людей» («De casibus virorum et feminarum illustrium», перша редакція близько 1360 р.). Книга «Про знаменитих жінок» («De claris mulieribus», почата близько 1361 р.) включає 106 жіночих біографій — від Єви до королеви Іоанни Неаполітанської.

[ред.] Боккаччо про Данте

Данте Боккаччо присвятив два твори італійською мовою — «Малий трактат на хвалу Данте» («Trattatello in laude di Dante»; точна назва — «Origine vita е costumi di Dante Alighieri», перша редакція — 1352, третя — до 1372) і незавершений цикл лекцій про «Божественну Комедію».

Перший твір містить біографію великого поета, щоправда, більш схожу на роман і апологію, ніж на історію; другий твір є коментарем «Божественної комедії», доведеним лише до початку 17-ої пісні «Пекла».

[ред.] Твори

Неаполітанський період:

• 1334, еротична поема «Дім Діани» (La caccia di Diana)
• бл. 1336-38, роман «Філоколо» (Filocolo)
• бл. 1335-40, поема «Філострато» (Filostrato)
• бл. 1339-41, поема «Тезеїда» (Teseida delle nozze di Emilia)

Флорентійський період:

• 1341-42, пасторальний роман «Амето» (Comedia delle ninfe fiorentine; Ninfale d'Ameto; Ameto)
• початок 1340-х, алегорична поема «Любовна візія» (Amorosa visione)
• 1343-44, повість «Ф'яметти» (Elegia di Madonna Fiammetta; Fiammetta)
• 1345, поема «Ф'єзоланські німфи» (Ninfale fiesolano)
• 1350-е: «Декамерон» (Decameron), 1349—1352, переглянуто 1370—1371), український переклад�— Декамерон. X., 1928
• 1354—1355, сатирична поема проти жіноцтва «Корбаччо» («Il corbaccio о labirinto d’amore»)
• бл. 1360, книга «Життя Данте Аліг'єрі» («Малий трактат на хвалу Данте»), «Trattatello in laude di Dante»; точна назва — «Origine vita е costumi di Dante Alighieri», перша редакція — 1352, третья — до 1372)
• Цикл лекцій про «Божественну Комедію» (Argomenti in terza rima alla Divina Commedia), незавершений
• Трактат «Про гори, ліси, джерела, озера, ріки, болота й моря» («De montibus, silvis, fontibus, lacubus, fluminibus, stagnis seu paludibus et de nominibus maris», початий біля 1355—1357), написано латиною
• «Генеалогія поганських богів» в 15 книгах (De genealogia deorum gentilium, перша редакція біля 1360), написано латиною
• «Про нещастя знаменитих людей» (De casibus virorum et feminarum illustrium, перша редакція біля 1360), в 9 книгах, написано латиною
• «Про знаменитих жінок» (De claris mulieribus, почато біля 1361), складається з 106 жіночих біографій
• Буколічні пісні (Bucolicum carmen)
• Сонети
• Листи

[ред.] Українські видання

Боккаччо, Джованні. Декамерон / Переклад Миколи Лукаша; передмова Григорія Кочура; примітки О.Кругликової; ілюстрації Л.Киркач. — Харків: Фоліо, 2003. — 671 с. — [Бібліотека світової літератури]. Наклад 2 500 примірників. — Підписано до друку 21.01.2003. ISBN 966-03-1705-0

[ред.] Література

• Українська радянська енциклопедія / ред. М. Бажан; 2-е видання. — К., 1974—1985.
• Gero von Wilpert, Lexikon der Weltliteratur, Band 1, Autoren, Alfred Kröner Verlag, Stuttgart, 1999.
• Андреев М. Л., Боккаччо, Джованни // Культура Возрождения. Энциклопедия. Том 1. М.: РОССПЭН, 2007. — С. 206—209. — ISBN 5-8243-0823-3

[ред.] Примітки

[ред.] Посилання

• "Декамерон" українською в перекладі Лукаша
• Канцони з "Декамерона" українською в перекладі Лукаша
• Гравюри Джованні Бокаччо
• Твори Бокаччо російською
• Рецензія на переклад Декамерону в інтерпретації В. Шкляра.
• Про авторський, нецензурований примірник перекладу "Декамерона", виконаного М. Лукашем
• Decameron Web — Проект кафедри італіаністики Браунського університету (США). Деякі тексти Бокаччо в оригіналі й англійському перекладі, багато матеріалів про життя і творчість. (англ.)